Розмір шрифта: 

Розглянуто основні аспекти впровадження систем діагностування з використанням ієрархічного моделювання та діагностичних процедур. Окреслено подальші напрямки роботи для побудови ефективної системи діагностування. Основна ідея діагностичних моделей базується на компонентах, де система визначається як набір компонентів і відносин між ними. Діагностика такої системи проводиться в два етапи: виявлення несправностей і локалізація проблем. Для аналізу несправностей в автоматизованих системах застосовують велику кількість підходів та моделей. Найбільш часто для реалізації цього процесу використовується системи, які мають одну визначену модель, яка добре описує процес. Також можливе застосування експертних логічних графів для формалізації процесу. Проте якщо система велика і складна то модель стає дуже громіздкою і не завжди може коректно описати процес. Тому авторами пропонується застосування ієрархічної моделі для побудови системи аналізу несправностей, де на верхньому рівні буде проводитись загальна діагностична процедура з локалізацією некоректного компонента з подальшім застосуванням специфічної діагностичної моделі до локалізованої ділянки. Діагностична процедура може стосуватися певного рівня компонентного представлення. Система, яка підлягає діагностиці, структурована в ієрархії компонентів щодо їхньої структури та функціональності. Такий підхід дозволяє розбити складну систему на більш прості і до кожної підсистеми застосовувати свій специфічний алгоритм аналізу. Тобто при аналізі системи проводиться загальна діагностична процедура, яка локалізує рівень, на якому можлива несправність. Такий підхід дозволить швидко аналізувати систему на загальному рівні і після ідентифікації невідповідності проводити одну локальну процедуру аналізу. На думку авторів це до-зволить пришвидшити роботи системи діагностування для складних систем.

 

DOI: https://doi.org/10.31649/mccs2024.2-04

автоматизована система контролю та керування; діагностика; технологічний процес