Розмір шрифта: 

Відсутність досліджень по особливостям процесу зародження шліфовочних тріщин, їх формування в магістральні в залежності від способу одержання заготовок із феромагнітних матеріалів не дозволяють однозначно використовувати існуючі рекомендації по усуненню вказаних дефектів.

Метою даної роботи є підвищення ефективності фінішних операцій при виробництві деталей із ферокерамічних матеріалів шляхом зниження інтенсивності тріщино- і сколоутворенняза рахунок збільшення їх тріщино стійкості на етапі одержання заготовок.

Створена модель, яка описує термомеханічні процеси, які протікають при одержанні заготівок із ферокерамічних матеріалів на етапі спікання. Досліджено вплив методів спікання на інтенсивність тріщино-і-сколо утворення на оброблюваних поверхнях деталей. Одержано критерії  тріщино-і-сколо утворення на прошліфованих поверхнях і встановлено їх зв'язок з технологічними характеристиками процесу шліфування. Розроблені рекомендації для оптимізації і управління термомеханічними процесами при обробці деталей із урахуванням властивостей і способів спікання їх заготовок, що дозволило суттєво знизити інтенсивність тріщино-і-сколо утворення на їх робочих поверхнях на фінішних операціях.

 

DOI: https://doi.org/10.31649/mccs2024.2-02

тріщини; спікання заготовки; шліфування; якість поверхні; ферокерамічні матеріали;