Водопровідні води представляють собою доочищені води з поверхневих і підземних джерел. У сучасних містах їх якість контролюється державними лабораторіями, які мають досить широкі рамки для віднесення вод в розряд питних. Крім цього, комунальні водопідготовчі станції повсюдно застосовують найбільш бюджетні технології доочистки в поєднанні з рясним хлоруванням, окрім того водопровідна вода схильна до вторинного забруднення на шляху до споживача по багаторічним міським комунікаціям. У зв’язку із цим необхідним є доочищення водопровідної води сучасними засобами та методами, серед яких найпоширенішими є механічні, іонообмінні, електричні та фільтри зворотного осмосу. Найбільш розповсюдженими фільтрами для доочищення водопровідної води є механічні фільтри. Вони автономні, компактні, мобільні та недорогі, проте мають низьку швидкість фільтрації, невисоку якість очищення води, потребують регулярного догляду та мають обмежений разовий об’єм відфільтрованої води. Найбільш ефективними є фільтри зворотного осмосу, які незважаючи на досить високу вартість фільтра та його обслуговування, надають високий рівень очищення води, велику швидкість фільтрації та значний ресурс