У запропонованому науковому повідомленні розглядаються особливості інтерпретації діалогу в контексті набуття знання в культурах Заходу та Сходу. Зосереджується увага на таких принципах отримання знання як діалогізм в практиці наставництва та науковій дискусії; монологізм і самозаглиблення (в медитативних практиках); зосередженість на точності формулювань мови суб’єкта пізнання. У межах аналітики процесу набуття знання у Західній та Східній культурах, досліджуються аксіологічний вимір цього процесу, особливості теорії істинності та теорії реальності, що є основоположними в контексті набуття знань; принципи емпіризму, раціоналізму та містицизму, які детермінують певний спосіб пізнання. 

The article examines the peculiarities of dialogue interpretation in the context of acquiring knowledge in Western and Eastern cultures. Attention is focused on such principles of knowledge acquisition as dialogism in the practice of mentoring and scientific discussion; monologism and self-absorption (in meditative practices); concentration on the accuracy of language formulations of the subject of knowledge. Within the analysis of the process of acquiring knowledge in Western and Eastern cultures, the axiological dimension of this process, the peculiarities of the theory of truth and the theory of reality, which are fundamental in the context of acquiring knowledge, are investigated; the principles of empiricism, rationalism and mysticism, which determine a certain way of knowing.