Розмір шрифта: 

У тезі розглянуто просторово-часову доступність захисних споруд цивільного захисту як один із ключових критеріїв оцінювання безпеки планувальної структури міста. Обґрунтовано, що ефективність системи цивільного захисту визначається не лише загальною кількістю укриттів, а й можливістю населення дістатися до них у межах нормативного часу з урахуванням конфігурації вулично-дорожньої мережі, щільності забудови, функціонального зонування та розподілу населення. Показано, що нерівномірне розміщення захисних споруд формує просторову асиметрію безпеки, яка особливо загострюється в умовах воєнних загроз. Наголошено на доцільності використання GIS-аналізу, мережевих моделей та методів просторової оптимізації для виявлення дефіцитних зон і обґрунтування рішень щодо вдосконалення міської інфраструктури безпеки.

цивільний захист, укриття, просторова доступність, часова доступність, планувальна структура міста, GIS-аналіз, міська безпека, міська стійкість.