У пропонованих тезах розглядається поняття лідерства та його характерні риси. На основі аналізу робіт Нікколо Мак'явеллі, інших теоретиків лідерства та сучасних досліджень автори визначають, що лідерство - це здатність впливати на поведінку та вчинки інших людей, мотивувати та надихати їх, приймати важливі рішення та вести за собою.

Мак'явеллі вважав, що лідер повинен спиратися на два головні мотиви людей - страх і любов. Для того, щоб лідерство було стабільним, успішний правитель повинен уміло поєднувати наявні засоби заохочення та покарання.

Дослідження лідерства також проводилися такими теоретиками поведінкового підходу, як Курт Левін, Ренсіс Лайкерт, Дуглас Макгрегор, Роберт Блейк і Джейн Мутон. На відміну від Мак'явеллі вони акцентували увагу на поведінці лідера, а не на його якостях.

У ХХІ столітті дослідження лідерства почали використовувати нові концептуальні підходи, зокрема, теорію емоційного інтелекту Деніела Гоулмана.

Автори тез зазначають, що успіх країни певною мірою залежить від її лідера. У сучасному періоді історії України керівник будь-якої ланки управління та сфери діяльності зобов'язаний бути не просто талановитим професіоналом, а ще й лідером, який володіє арсеналом новітніх дієвих управлінських технологій.