Емпіричні методології в дослідженнях енергетики та викидів CO₂ включають помітні обмеження щодо достовірності оцінених коефіцієнтів та їх еластичності, оскільки застосовувані тести не базуються на відповідній кількісній структурі. Наприклад, у багатьох аналізах діагностична статистика та специфікаційні тести, необхідні для отримання неупереджених і узгоджених результатів регресії, часто не виконуються або не вважаються належними. Один із способів вирішення такої проблеми полягає в дослідженні альтернативних інструментів, які можуть подолати обмеження існуючих кількісних підходів.