У статті розглядається значення прибережних територій у містах, які, будучи цінними рекреаційними зонами, сприяють екологічній рівновазі та сталому розвитку міського середовища. Зазначається, що ці території слугують зв'язуючим елементом між природними та антропогенними ландшафтами, маючи високу привабливість для туристичної та господарської діяльності. Описано два підходи до визначення меж прибережних зон — механічний та аналітичний, де перевага надається аналітичному, що враховує широкий спектр екологічних та урбаністичних факторів.