Визначено напрями локалізації господарської діяльності задля формування сучасних детермінант просторової організації господарських систем територіальних утворень України. Їх класифікаційний склад розкрито за дев’ятьма регіональними ідентифікаційними ознаками за урахування наявних природно-ресурсних та соцієтальних активів: аграрні регіони; промислові регіони; інноваційні та технологічні центри; туристичні регіони; лісові, сільські та природно-заповідні регіони; енергетичні регіони; транспортні вузли; регіони з достатнім рівнем соціального благополуччя; райони / території за результативністю медико-соціального та генетичного моніторингу/тестування. Адаптовано методологічні принципи актив-орієнтованого підходу до ідентифікації чинників локалізму з визначенням їх переваг у процесах просторової організації національних господарських систем у повоєнному періоді, до складу яких включено: кластеризації, ресурсні, ефективності та економії масштабів, сталості та розвитку, каскадизації, соціальних ознак та вимірів. Зазначене дозволило встановити особливості локалізації зусиль для формування комплексу заходів із: узгодження локалізованих зусиль; урахування соцієтальних факторів при взаємодії; досягнення сталості та екологічної обов’язковості; убезпечення результативної співпраці та стійкості мереж.