Повномасштабна російсько-Українська війна зумовила суттєве ускладнення логістичного забезпечення підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України та підвищила вимоги до безперервності й оперативності постачання в умовах інтенсивного бойового впливу. Досліджено перспективи застосування роботизованих наземних систем як одного з напрямів удосконалення військової логістики, підвищення її ефективності та стійкості. Розглянуто основні завдання, які можуть виконувати такі системи, зокрема транспортування боєприпасів і матеріально-технічних засобів, дистанційне обстеження маршрутів, моніторинг логістичних процесів, евакуацію пошкодженої техніки та доставку медичних засобів. Визначено ключові технічні й експлуатаційні характеристики, від яких залежить ефективність роботизованих платформ, серед яких вантажопідйомність, прохідність, енергетична автономність, надійність каналів зв’язку, стійкість до впливу засобів радіоелектронної боротьби та ремонтопридатність. Окреслено основні технічні обмеження й організаційні виклики впровадження роботизованих систем, пов’язані з підготовкою персоналу, технічним обслуговуванням, захистом інформації та інтеграцією з наявними системами управління логістикою. Обґрунтовано доцільність поетапного впровадження роботизованих наземних систем як складової військової логістики, що сприятиме зменшенню ризиків для особового складу, підвищенню гнучкості логістичних процесів і забезпеченню безперервності постачання підрозділів протиповітряної оборони.