Автор підкреслює, що в історичному поступі саме взаємозв’язок розвитку техніки і технології з філософськими ідеями різних часів в результаті спричинив феномен штучного інтелекту (Ші).  Наголошується, що сьогодні філософсько-антропологічні дослідження, пов’язані із Ші, мають міждисциплінарний характер, ґрунтуються на працях із сучасної аналітичної філософії свідомості, функціоналізму, біхевіоризму, епіфеноменалізму, теоретичного психологізму тощо. По-новому розглядаються проблеми діалогу, природи суб’єктивної реальності, взаємозв’язку когнітивних якостей і людських емоцій.  Окреслюються протилежні позиції щодо ШІ – від захоплення і сподівань на вирішення  всіх проблем людства до негативного ставлення, побоювання щодо загрози тотального винищення людської цивілізації. Необхідною постає розробка антропологічних аспектів ШІ, зокрема таких напрямів як персоналістична, екзистенціальна, комунікативна  і соціальна філософії.

The author emphasizes that, over the course of history, the interplay between the development of techniques and technologies and the philosophical ideas of successive eras ultimately gave rise to the phenomenon of artificial intelligence (AI). Contemporary research on AI within philosophical is interdisciplinary, drawing on work in contemporary analytic philosophy of mind, functionalism, behaviourism, phenomenology, theoretical psychologism, and other approaches. Questions concerning dialogue, the nature of subjective reality, and the relationship between cognitive capacities and human emotions are being reconsidered from new perspectives. The author outlines opposing attitudes towards AI, ranging from enthusiasm and hopes that it will solve all of humanity’s problems to negative perceptions and fears of the complete annihilation of human civilization. The paper highlights the need to explore the anthropological dimensions of AI, particularly through personalist, existential, communicative, and social approaches to philosophy.