При модернізаційному удосконаленні технології та організації автобусних перевезень потрібні закономірності впливу технічних і експлуатаційних факторів експлуатації міських автобусів  на показники їх питомої пробігової енергоємності і паливоємності на маршрутах.  Проте існуючі математичні моделі показників ефективності організації автобусних перевезень   не забезпечують вирішення таких задач тому, що в них не відображені закономірності адаптивно-дискретного функціонування автобусу як транспортно-енергетичної машини та об’єкту керування складним рухом на міських маршрутах. Крім того, ці  моделі засновані на нетехнологічному підході до опису процесу транспортування  пасажирів, в них використаний принцип FUT- незмінності параметрів автобусів і автотранспортної технології (freezing undescribed technology).  При аналізі продуктивності роботи автобуса і нормуванні витрат палива не  враховується показник експлуатаційного завантаження автобусів. В роботі представлені результати імітаційного дослідження на моделях тестових транспортних операцій впливу довжини перегону між зупинками на автобусному таршруті, максимальної потужності двигуна при різних режимах руху автобуса (розгін, сталий рух) на коефіцієнти питомої пробігової енергоємності і паливоємності у тестовій операції.